Могили й меморіали меджибізького товариства на кладовищі Beth David в Елмонті (Нью-Йорк), а також сусідні ділянки інших товариств на Beth David і Montefiore, ділянки Meshbisher U.V. на Mount Zion та ділянки Ohev Israel Anshei Meshbosh на Mount Hebron. Шукайте за англійським ім'ям, івритським ім'ям, ім'ям батька, роком або містечком. Пошук охоплює й співзвучні написання, тож за запитом Rosenblum знайдеться також Rozenblum. Пошук безкоштовний; світлини та повні записи доступні учасникам, які увійшли в систему. Про містечко й товариства
Меджибіж крізь століття. Оригінальна ілюстрація.
Світлини. Beth David і Montefiore: Michael Howard (2026). Mount Zion, ділянки Meshbisher U.V.: Mike Gerver і Joyce Paula Schustek (липень 2012). Mount Hebron, Ohev Israel Anshei Meshbosh: Mike Gerver (вересень 2014). Mount Zion, ділянки товариств Megibosh і Latitchever: Josh Glick. У кожному записі зазначено, хто зробив світлину. Транскрипції: Michael Howard.
Завантаження реєстру…
Жоден камінь не відповідає цьому запиту. Спробуйте коротше написання або івритське ім'я.
Містечко між річками
Від Меджибожа до Нью-Йорка, відстань по прямій. Емігранти їхали залізницею до порту, а далі пливли кораблем.
Меджибіж лежить там, де Південний Буг зустрічається з невеликим Бужком, у давній Подільській губернії, нині Хмельницькій області України. Про це говорить і сама назва: межбужжя, «між Бугами». Євреї називали його Mezhbizh. Уперше містечко згадується 1146 року, а від 1511 року його власники зводили кам'яну фортецю на мисі, де зливаються дві річки. Замок досі височіє над водою.
Євреї згадуються в містечку з 1518 року. Вони будували тут життя як торговці, ремісники, різники, кравці й учителі і не раз відбудовували його: козацьке повстання 1648 року майже знищило громаду, проте до 1765 року тут знову жило понад дві тисячі євреїв.
Близько 1740 року до Меджибожа прибув рабин Ісраель бен Еліезер, Бааль Шем Тов, і залишався тут до своєї смерті 1760 року. З невеликого містечка в закруті річки він навчав, що Богові можна служити з радістю, у молитві й пісні та в простій щоденній праці, а не лише через учення. Його послідовники понесли це вчення по всій Східній Європі, і з нього виріс хасидизм. Його онук рабин Барух мав у містечку свій двір, а Аптер Рав, рабин Авраам Єгошуа Гешель, провів тут останні роки життя. Обидва поховані поблизу Бешта на старому кладовищі.
1897 року в містечку жило 6040 євреїв — майже троє з кожних чотирьох мешканців. Потім багато хто почав виїжджати. Бідність, рекрутчина й погроми виштовхували їх, а листи від родичів вабили до Америки. У Нью-Йорку вони знову знаходили одне одного, молилися разом і створювали товариства, щоб ніхто з рідних місць не був похований серед чужих.
Ті, хто лишився, пережили революцію, громадянську війну й голод. 1939 року залишалося близько 2350 євреїв. Майже всіх їх було вбито 1942 року. Сьогодні Меджибіж — тихе містечко, де живе близько тисячі двохсот людей. До могили Бааль Шем Това приїздять паломники з усього світу. Камені в цьому реєстрі — друга половина історії: люди, які виїхали, і родини, які вони започаткували.
Поховальні товариства в Нью-Йорку
Іммігранти з містечка створювали ландсманшафти — товариства взаємодопомоги, які дбали про членів у разі хвороби й купували землю, щоб вони могли бути поховані разом. Тут задокументовано два меджибізькі товариства. Meshbisher Untershtutzung Verein (Меджибізьке товариство підтримки), засноване 1894 року й розпущене 1951 року, має стару ділянку між доріжками 18 і 20 та нову ділянку на полі C-3 на кладовищі Mount Zion у Маспеті (Квінс). Після розпуску товариства його незайняті могили розподілили між членами, що залишилися. Medgibosh Progressive Solidarity Society має ділянку на кладовищі Beth David в Елмонті, вхід до якої веде крізь браму, на двох стовпах якої перелічено його посадовців, членів і тих, кого вшановано написом «In memory of». Деякі родини поховані також на сусідніх ділянках інших товариств, як-от товариства Latitchever із сусіднього Летичева на Mount Zion.
Меморіал на Beth David
На ділянці Beth David товариство встановило меморіал із чорного граніту «тисячам наших улюблених сестер і братів, яких так жорстоко знищили гітлерівські нацисти в Меджибожі в ніч Йом Кіпуру». Німецькі війська окупували містечко 8 липня 1941 року й зігнали його євреїв до гетто. 22 вересня 1942 року, близько Йом Кіпуру, приблизно тисячу людей, переважно жінок, дітей і літніх, розстріляли в яру біля Русанівців. Убивства тривали до 31 жовтня 1942 року. Радянська комісія нарахувала близько 2580 загиблих. 59 імен, викарбуваних на меморіалі, внесено до цього реєстру. Докладніше та імена.
Ви походите з меджибізької родини або маєте родичів, похованих на цих ділянках? Залиште своє ім'я та електронну адресу, щоб дізнаватися про нові записи, світлини й історії, попросити доступ учасника або надіслати повідомлення. Назвіть прізвища, які ви досліджуєте, і, можливо, ми зможемо зв'язати вас із родичами.
