Енциклопедія Меджибожа

«Шівхей га-Бешт» («Похвали Бааль Шем Тову»)

Документи

Більшість оповідей про Бешта в Меджибожі походить із Шівхей га-Бешт — понад 200 історій, які близько 1795 року зібрав у рукописі Дов Бер із Ліниць і які надруковано в Кописі 1814 року (часто датують 1815 роком). Історики читають цю книгу як агіографію з історичним ядром: деякі її персонажі, як-от Кіцес і Пуркес, підтверджені польськими документами. Поза цим відомостей про життя Бешта небагато: кілька записів у реєстрах, кілька листів і вчення, які записали його учні.^[7][2][10]

Див. також: Бааль Шем Тов (рабин Ісраель бен Еліезер).

Апторський ребе (рабин Авраам Єгошуа Гешель)

Люди

Рабин Авраам Єгошуа Гешель (1748–1825), відомий як Апторський ребе (Аптер Рав) за назвою свого попереднього місця служіння — Опатова (Апт), був одним із провідних хасидських рабинів свого покоління. Він жив у Меджибожі з 1813 року до смерті й похований на старому єврейському кладовищі, неподалік від Бааль Шем Това. Будівля його синагоги збереглася донині; 2008 року її придбала організація «Огалей Цадикім» (Ohalei Tzaddikim), щоб відреставрувати.^[1][2]

Див. також: Старе єврейське кладовище, Синагоги.

Бааль Шем Тов (рабин Ісраель бен Еліезер)

Люди

Рабин Ісраель бен Еліезер (близько 1698/1700–1760), якого називали Бааль Шем Тов («Володар Доброго Імені») або Бешт, — засновник хасидизму. До 1730-х років він уже був відомий на Поділлі як ba'al shem — цілитель, який писав амулети й призначав ліки, і старійшини Меджибожа запросили його оселитися в їхньому містечку як місцевого кабаліста. Польські податкові реєстри фіксують його тут від 1740 року (у багатьох книжках зазначено близько 1742 року — рік, коли реєстр уперше називає його «Balsem») до його смерті на Шавуот 1760 року. З його бейт-мідрашу в Меджибожі вчення поширилося по всій Східній Європі завдяки учням, як-от Яків Йосип із Полонного та Дов Бер, Магід із Межиріча, який очолив рух після нього. Він похований на старому єврейському кладовищі.^{[7][9][10][11][12][1][2]}

Див. також: Бааль Шем Тов у податкових реєстрах, Оточення Бааль Шем Това в Меджибожі, Могила Бааль Шем Това та паломництво, Хасидизм: місце народження.

Бааль Шем Тов у податкових реєстрах

Документи

Історик Моше Росман знайшов Бешта в податкових реєстрах маєтку Чарторийських у Меджибожі, які нині зберігаються в Бібліотеці Чарторийських у Кракові. Будинок, що належав громаді й стояв біля синагоги, зазвичай під номером 93, записано 1740 року як «будинок кагалу, або кантора, в якому живе кабаліст»; 1742 року — як «Balsem у будинку кагалу»; 1758 року — як «Balsam»; а 1760 року — як «Balszam, лікар, звільнений [від податків]». Упродовж усіх років життя в містечку він мешкав там без орендної плати й податків, у будинку, призначеному для громадських релігійних діячів, а поряд із ним у записах фігурують члени його родини та оточення. Ці документи свідчать, що Бешт був не чужинцем, а визнаною постаттю, яку підтримувала громада. 1763 року в будинку жив «Herszko» — імовірно, його син Цві Гірш.^[10][9][11]

Див. також: Бааль Шем Тов (рабин Ісраель бен Еліезер), Ревізькі казки (царські переписи).

Барондесс, Джозеф

Люди

Джозеф Барондесс (1867–1928) жив у Меджибожі, перш ніж 1888 року емігрувати до Сполучених Штатів, де став відомим лідером єврейського робітничого руху в Нью-Йорку.^[1]

Див. також: The landsmanshaftn.

Бердичевський, Міха Йосеф

Люди

Міха Йосеф Бердичевський (1865–1921), письменник і мислитель, який писав івритом та їдишем, народився в Меджибожі.^[1]

Борух із Меджибожа, рабин

Люди

Рабин Борух бен Єхіель (народився 1753 або 1757 року; помер 1811 року), онук Бааль Шем Това через його доньку Удл, у дитинстві знав свого діда. 1788 року він повернувся до Меджибожа й тримав тут пишний двір, при якому був народний жартівник Гершеле з Острополя. Династії він не залишив, бо мав лише доньок, і похований поруч зі своїм дідом. Близько 1800 року суперечка в містечку розколола громаду, і відтоді хасиди та нехасиди мали окремих провідників.^[8][2][1]

Див. також: Бааль Шем Тов (рабин Ісраель бен Еліезер), Гершеле з Острополя, Моше Хаїм Ефраїм із Судилкова, рабин.

Братські могили та меморіал

Місця

Євреї, убиті 1942 року, лежать у трьох ровах біля дороги на Русанівці, приблизно за 2 км від містечка; рови залиті бетоном і позначені пам'ятником. Джерела розміщують це місце на північ або на захід від містечка, біля Південного Бугу.^[3][1]

Див. також: Голокост, 1941–1942, The Holocaust memorial.

Бік, рабин Хаїм Єхіель Міхель

Люди

Рабин Хаїм Єхіель Міхель Бік (1887–1964) — останній відомий рабин, який жив у Меджибожі. Він залишив містечко 1925 року.^[1]

Див. також: Радянська доба, 1922–1991.

Гершеле з Острополя

Люди

Гершеле з Острополя, легендарний жартівник єврейського фольклору, за переказами, похований у безіменній могилі на старому єврейському кладовищі Меджибожа.^[1]

Див. також: Старе єврейське кладовище.

Голокост, 1941–1942

Події

Німецькі війська зайняли Меджибіж 8 липня 1941 року; погром спалахнув ще 6 липня, до їхнього приходу. 1939 року в містечку жило близько 2347 євреїв. Їх зігнали в обгороджене колючим дротом гето в найбіднішій частині містечка й примушували до праці: від весни 1942 року — на будівництві доріг у каменоломні за 14 км. 14 квітня 1942 року 200 чоловіків відправили на рабську працю. Радянські документи датують убивства періодом від 21 серпня до 31 жовтня 1942 року. Наймасовіше вбивство сталося 22 вересня 1942 року в яру біля дороги на Русанівці; євреїв, яких пізніше знаходили у схованках, тримали в казармах замку й розстрілювали впродовж наступних тижнів, а останніх убили до 31 жовтня. Жертви лежать у трьох братських могилах. Джерела називають кількість убитих євреїв 2558, 2583 (акт радянської комісії від 4 червня 1944 року) або 2588. Містечко було звільнено 24 березня 1944 року; після війни сюди повернулося близько двох десятків єврейських родин.^[3][2][1][5]

Див. також: The Holocaust memorial, Братські могили та меморіал.

Громадянська війна та погроми, 1917–1922

Події

1917 року в містечку стояв Перший український корпус під командуванням Павла Скоропадського, а 1918 року поблизу точилися бої між українськими військами та Червоною армією. Під час громадянської війни 1919–1922 років влада в містечку багато разів переходила з рук у руки, а його євреї потерпали від погромів. 1922 року встановилася радянська влада.^[4][1]

Див. також: Радянська доба, 1922–1991.

Джерело Бааль Шем Това

Місця

У Требухівцях, на околиці Меджибожа, є джерело, біля якого, за переказом, Бешт молився й омивав руки. Над ним для паломників збудовано мікву. Цей переказ є легендою; жоден документ його не підтверджує.^[19][1]

Див. також: Бааль Шем Тов (рабин Ісраель бен Еліезер).

Друкарня, 1815–1827

Суспільство

З 1815 по 1827 рік у Меджибожі діяла друкарня, яка видавала івритом хасидські та кабалістичні книжки.^[2]

Див. також: Хасидизм: місце народження.

Замок

Місця

Будівництво кам'яної фортеці замість дерев'яних частоколів почалося 1511 року на мисі, де річка Бужок впадає в Південний Буг. Гребля на Бугу утворила оборонне озеро. У плані замок має форму ромба з чотирма вежами; у XIX столітті його частково перебудували. Нині в ньому діють невеликий краєзнавчий музей і великий меморіальний музей Голодомору — голоду 1932–1933 років. Чимало його мурів руйнується.^[1][4]

Див. також: Medzhybizh today, Names of the town.

Козацьке повстання 1648 року

Події

До 1648 року Меджибіж мав одну з найбільших єврейських громад на Поділлі. 20 липня 1648 року, під час повстання Хмельницького, козацькі загони під проводом Данила Нечая та Максима Кривоноса вбили або забрали в полон майже всіх євреїв містечка — близько 2500 осіб. 1661 року там лишалося лише кілька євреїв. Нові напади сталися 1651 і 1664 років та на початку XVIII століття.^[1][2]

Див. також: Населення, Timeline.

Ландсманшафти (нью-йоркські товариства)

Суспільство

Емігранти з Меджибожа заснували в Нью-Йорку товариства взаємодопомоги, серед них Medgibosh Progressive Solidarity Society, Meshbisher Untershtutzung Verein і Chevra Ohev Israel Anshei Meshbosh. Товариства купували для своїх членів ділянки на кладовищах у Квінсі та на Лонг-Айленді — ось чому так багато нащадків вихідців із містечка поховані разом в Америці.

Див. також: The landsmanshaftn, Search the registry.

Магдебурзьке право, 1593

Події

1593 року Адам Сенявський надав містечку магдебурзьке право — грамоту про самоврядування, поширену в Центральній і Східній Європі. Упродовж століть містечко належало родам Заславських, Сенявських, Потоцьких і Чарторийських.^[1][4]

Див. також: Російське панування, 1793–1917.

Могила Бааль Шем Това та паломництво

Місця

Бешт помер на Шавуот 1760 року — за більшістю свідчень, 6 сивана (21 травня), а за іншими — на другий день свята, 7 сивана. Він спочиває на старому єврейському кладовищі серед своїх учнів і нащадків: Зеева Вольфа Кіцеса, онуків — рабина Боруха та рабина Моше Хаїма Ефраїма — і Апторського ребе. Первісний надгробок було втрачено після Другої світової війни; у 1960-х роках місцеві євреї позначили могилу цементною плитою, а на початку 1990-х над нею постав цегляний огель. 2006 року ізраїльська організація «Огалей Цадикім» (Ohalei Tzadikim) відбудувала огель над чотирма могилами та звела поблизу синагогу, гостьовий будинок і мікву; відбудову критикували за те, що вона порушила сусідні поховання. Від кінця 1980-х років сюди щороку приїжджають тисячі хасидів, найбільше — на Шавуот, у його ярцайт; війна в Україні ускладнила цю подорож.^{[9][13][14][15][1]}

Див. також: Старе єврейське кладовище, Medzhybizh today.

Моше Хаїм Ефраїм із Судилкова, рабин

Люди

Рабин Моше Хаїм Ефраїм (народився 1748 року, за іншими даними — 1742-го; помер 1800 року), ще один онук Бааль Шем Това через Удл, виріс у домі свого діда в Меджибожі. Його книга Деґель махане Ефраїм (уперше надрукована в Корці 1810 року) зберігає чимало вчень Бешта. 1785 року він повернувся до Меджибожа як ребе, помер тут 1800 року й похований поруч зі своїм дідом.^[17][7]

Див. також: Бааль Шем Тов (рабин Ісраель бен Еліезер), Борух із Меджибожа, рабин.

Містечко сьогодні

Місця

Меджибіж — невелике селище з населенням близько 1200–1300 осіб у Хмельницькому районі Хмельницької області, приблизно за 25 км від міста Хмельницького, з координатами 49°26′ пн. ш. 27°25′ сх. д. До 2020 року воно належало до Летичівського району, а до 2024 року мало статус селища міського типу.^[1][4]

Див. також: Medzhybizh today.

Назви містечка

Суспільство

Назва походить від mezhbuzhye — «між Бугами». Українською: Меджибіж (Medzhybizh); російською: Меджибож (Medzhibozh); польською: Międzybóż; їдишем: Mezhbizh (מעזשביזש); івритом: מז'יבוז'; німецькою: Medschybisch; османською: Mejibuji. У документах і книжках трапляються також написання Medzibezh, Medzibozh, Mezhibezh, Mezbizh, Miedzyboz і Międzybórz, а нью-йоркські товариства писали Medgibosh, Meshbisher і Meshbosh.^[1][5][2]

Див. також: The many names of the town.

Населення

Суспільство

Див. таблицю чисельності єврейського населення нижче. Цифру 1847 року — 1719 осіб — подано так, як її опубліковано, хоча вона видається заниженою порівняно з ревізькою казкою 1834 року, яка лише серед єврейських міщан називає близько 1456 домогосподарств.^[1][2][5][4]

Див. також: Ревізькі казки (царські переписи).

Нахман із Брацлава, рабин

Люди

Рабин Нахман із Брацлава (1772–1810), засновник брацлавського хасидського руху, народився в Меджибожі 4 квітня 1772 року (Рош Ходеш Нісан 5532 року). Він був правнуком Бааль Шем Това через доньку Удл — Фейгу і хлопцем ходив уночі молитися на могилу свого прадіда.^[18][1]

Див. також: Бааль Шем Тов (рабин Ісраель бен Еліезер).

Нове єврейське кладовище

Місця

Нове єврейське кладовище розташоване ближче до західної частини містечка; тут є поховання від початку XIX століття до 1980-х років. Його обстежила ESJF (Європейська ініціатива єврейських кладовищ).^[1][6]

Див. також: Medzhybizh today.

Османське панування, 1672–1699

Події

1672 року Османська імперія захопила Поділля, і Меджибіж, який османи записували як Mejibuji, став центром округу (санджаку) Кам'янецької провінції (Kamaniçe). Польські війська під проводом Яна Собеського відвоювали його 1682 року, однак повний контроль Польща відновила лише 1699 року.^[1][4]

Див. також: Timeline.

Оточення Бааль Шем Това в Меджибожі

Люди

У Меджибожі Бешт очолював бейт-мідраш, де гуртувалися вчені, містики й аскети, серед них Зеев Вольф Кіцес і Давид Пуркес, які згадуються також у польських судових документах. За переказами, спершу вони опиралися новоприбульцю, а згодом визнали його проводирем; Кіцес став баал-ткіа — тим, хто сурмив у шофар, — у бейт-мідраші Бешта й похований поруч із ним. Бешт також брав участь у місцевій політиці: на початку 1740-х років він виступив проти різників і рабина в їхньому конфлікті з громадою.^[7][16][11]

Див. також: Бааль Шем Тов (рабин Ісраель бен Еліезер).

Палеолітична стоянка

Місця

Поблизу містечка та села Головчинці розташована археологічна пам'ятка Меджибіж з одними з найдавніших слідів перебування людини в Україні.^[4]

Перші згадки

Події

Уперше містечко згадується в Іпатіївському літописі під 1146 роком як володіння Київської Русі. Євреї вперше зафіксовані тут 1518 року, тож це одна з найдавніших єврейських громад України. 1566 року король Сигізмунд II Август звільнив євреїв містечка від податків. Найдавніший датований надгробок на старому єврейському кладовищі походить із 1555 року.^[4][1][2]

Див. також: Timeline.

Радянська доба, 1922–1991

Події

Радянська влада принесла електрику, школи, дороги й колгоспи. У 1920-х роках у містечку діяли єврейська рада та газета мовою їдиш, було засновано єврейське колективне господарство (колгосп). 1926 року тут жили 4614 євреїв — 58 відсотків населення. Про голод початку 1930-х років нагадує музей у замку.^[1][2]

Див. також: Голокост, 1941–1942.

Рапопорт, рабин Дов Беріш

Люди

Рабин Дов Беріш Рапопорт (помер 1823 року) першим із рабинського роду Рапопортів оселився в Меджибожі.^[1]

Ревізькі казки (царські переписи)

Документи

Російська імперія обліковувала платників податків у «ревізьких казках» (revizskie skazki). Для Меджибожа вони зберігаються в Державному архіві Хмельницької області (ДАХмО) і належать до найкращих джерел про єврейські родини XIX століття: 1816/1818 (фонд 226, опис 79, справа 3789), 1829 і 1833 (226-79-4747), 1834 (225-1д-859; тут названо кожного чоловіка, жінку й дитину), 1843 (226-79-4960, переходи до інших міст), 1851 (226-80-977), 1858 (226-79-6109) і 1875 (226-80-1166). Кілька з них можна безкоштовно переглянути у Вікісховищі (Wikimedia Commons), а JewishGen індексує багато з них.^[20][21]

Див. також: How to read a revision list, Find your Medzhybizh family.

Російське панування, 1793–1917

Події

Росія отримала Меджибіж 1793 року за другим поділом Польщі, і він увійшов до Подільської губернії. Родина Чарторийських володіла містечком, доки 1831 року Адам Чарторийський не подався на еміграцію; після цього регіональний центр перемістився до Кам'янця-Подільського, згодом залізниця оминула містечко, і воно занепало. Проте його єврейська громада й далі зростала і до 1897 року налічувала 6040 осіб — 74 відсотки населення містечка.^[1][2]

Див. також: Населення, Ревізькі казки (царські переписи).

Синагоги

Місця

Невеликий бейт-мідраш у Меджибожі протягом поколінь був відомий як синагога Бааль Шем Това. Джерела розходяться щодо його кінця: його або закрила радянська влада 1939 року, а 1942 року він згорів, або 1941 року його знесли німці. Копію, збудовану за фотографіями близько 1915 року, звели на тому самому місці між 2000 і 2005 роками й освятили на Шавуот 2004 року; нині вона служить паломникам. Найточніше називати її традиційною синагогою Бешта: деякі науковці сумніваються, що на фотографіях зображено саме ту будівлю, де він молився. Синагога Апторського ребе збереглася, хоч і використовується за іншим призначенням; 2008 року її придбали для реставрації.^{[12][14][1][3]}

Див. також: Бааль Шем Тов (рабин Ісраель бен Еліезер), Medzhybizh today.

Старе єврейське кладовище

Місця

На північ від містечка лежить старе єврейське кладовище, найдавніше датоване поховання на якому походить із 1555 року. Тут під дахом сучасної споруди містяться могили Бааль Шем Това, Апторського ребе та рабина Боруха, а також безіменна могила, яку вважають могилою Гершеле з Острополя. Це місце паломництва хасидів з усього світу.^[1][2]

Див. також: Бааль Шем Тов (рабин Ісраель бен Еліезер), How to read a Jewish gravestone.

Сіркіс, рабин Йоель (Бах)

Люди

Рабин Йоель Сіркіс (1561–1640), видатний знавець єврейського права, відомий як Бах за назвою своєї книги Байт хадаш, був рабином Меджибожа з 1604 по 1612 рік.^[1][2]

Хасидизм: місце народження

Суспільство

Хасидизм — релігійний рух, що наголошував на радості, молитві та близькості до Бога для простих євреїв, — виріс із кола Бааль Шем Това в Меджибожі в середині XVIII століття. Його онук рабин Борух, а пізніше Апторський ребе тримали в містечку хасидський двір, і хасиди досі приїжджають з усього світу молитися біля їхніх могил.^[1][2]

Див. також: Бааль Шем Тов (рабин Ісраель бен Еліезер), Апторський ребе (рабин Авраам Єгошуа Гешель), Борух із Меджибожа, рабин.

Церкви та палац

Місця

Окрім замку, у містечку збереглися православна Успенська церква XVI століття зі старовинними фресками, римо-католицький костел Святої Трійці XVI століття та палац XVI століття.^[4]

Див. також: Замок.

Шевченко Тарас та інші відвідувачі

Люди

1790 року в Меджибожі перебував на службі польський національний герой Тадеуш Костюшко. Український поет Тарас Шевченко зупинявся в містечку в жовтні 1846 року під час археологічної експедиції; це місце позначає меморіальна дошка.^[1]

Ярмарки й торгівля

Суспільство

Меджибіж славився великими ярмарками, на які з'їжджалися єврейські купці з усього краю. Його економіка занепала після 1831 року, коли регіональний центр перемістився до Кам'янця-Подільського, а згодом — коли залізниця оминула містечко.^[2][1]

Див. також: Російське панування, 1793–1917.